У XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – Голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Країна втратила тоді мільйони своїх дітей. 

      Кожного року, третій тиждень листопада,  українці запалюють на підвіконні свою свічку пам’яті.

     На передодні цієї їдати, 25 листопада, у читальній залі відбулася година  пам’яті «Навіки до тридцятих ми прикуті».  На заході були присутні учні 9 класу Василівської ЗОШ № 3, класний керівник - Полтавець Тетяна Сергіївна. Ведучі заходу - бібліотекар І категорії Вікторія Путілкіна та бібліотекар ІІ категорії Вікторія Змієвська, разом з присутніми, пройшли стежками болю і мук страшного голодомору на родючих чорноземах України, на безмежних ланах і полях, всіяних житом і пшеницею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. Це було не стихійне лихо, а умисно підготовлений голодомор. 

     Учні- Анастасія Овсяннікова, Ірина Лебідь та Софія Добруля зворушливо читали вірші присвячені тим трагічним подіям. А використання відеороликів «Голодомор. Остання молитва хлопчика»,  «Голодомор 1932-1933», «Пісня пам’яті жертв Голодоморів»зробило годину пам’яті більш емоційно насиченою.

     Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять жертв  голодомору, щоб  для всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стала актом поминання і перестороги. 

     На завершення , бібліограф Наталія Нагарнюк, провела бібліографічний огляд літератури «Спротив геноциду».  До уваги присутніх були представлені книги з бібліотечного фонду, які доповнили тему голодомору українського селянства, вчиненого  сталінським режимом у 1932- 1933 р.р.

     Голодомори – явище, яке навіки викарбуване в книзі буття українців. Ці трагічні сторінки нашої історії – національне нещастя, яке поглинуло мільйони безневинних, а значить, не підлягає забуттю.