Ми- атомні заложники прогресу.

Вже в нас нема ні лісу, ні небес.

Так і живем- од стресу і до стресу,

Абетку смерті маємо - АЕС.

Ліна Костенко

Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.

26 квітня 1986 року – одна із найскорботніших дат в історії нашого народу, спогад про яку пронизує серце гострим болем. Чорнобиль і досі є незагоєною раною.

Минуло 30 рокiв, а чорний день Чорнобильської трагедiї продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi.

Напередодні 30-ї річниці Чорнобильської трагедії, у Центральній районній бібліотеці для дорослих, відбулася зустріч учнів 9 та 10 класів КЗ «Василівська ЗОШ І –ІІІ ступенів № 3 ВРРЗО» , класні керівники Яна Василівна Гречко та Наталія Василівна Семеренко, з ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, нашим земляком Сорокою Георгієм Васильовичем.

Так склалося, що через тридцять років Георгій Васильович знову побував на чорнобильщині. Про свої переживання, відчуття, якими жив в період ліквідації наслідків аварії і про те, що відчув знову, побачивши спустошений чорнобильський край, він розповів молодому поколінню.

Низько схиляємо голови перед учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС! Велика Вам подяка і низький доземний уклін! Нехай будуть вдячні та уважні люди до Вас завжди, щодня, щохвилини!

Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.