Його слова - мов та вода жива 25.02.2014р. Центральна районна бібліотека для дорослих разом з загальноосвітньою школою № 3
провели спільний захід до міжнародного дня рідної мови в рамках святкування 200 - річчя від дня народження Великого Кобзаря.
Ведучі заходу Наталія Васильченко та Любов Маслова запросили всіх гостей та учасників заходу на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято рідної мови.
Вона неповторна, співуча і мелодійна, бо увібрала в себе шум вічнозелених смерек, гомін полів і морів, запах лук і трав.
В ній щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.
Саме Тарас Григорович Шевченко був духовним батьком, творцем і рятівником української мови й усієї нації.
На свято завітали місцеві поети з літературно -творчого об’єднання «ЛІРА», яке діє при центральній районній бібліотеці для дорослих.
У кожного з них за плечима свій життєвий шлях та всіх їх об’єднала любов до віршованого слова. Адже поезія - це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. Свої читання поети розпочинали віршами Т. Шевченка, а закінчували своїми. Учні тепло сприймали Ларису Сажнєву - Губенко, Тетяну Лемешко, Світлану Біцьку, Володимира Мажуру , адже ніжними, поетичними словами, вони висловлювали гарячу любов до краю, до того, що оточує їх, чим вони живуть і про що мріють.
Споконвіків українська мова тісно перепліталася з милозвучною мелодією бандури.
Ніде дух народу не виявлявся в піснях так живо, як серед українців.
Зразковий ансамбль бандуристів «Веснянка», під керівництвом заслуженого вчителя України Галини Харченко, дав змогу всім присутнім насолодитися своїм чудовим співом та відчути глибокі людські почування в піснях.
Рідна мова… Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Бо без мови не має народу.
І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Ми можемо знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова. Ми віримо в те, що не зміліє ріка рідної мови ніколи.
|